Тренінгове заняття «В країну «Ввічливості»

Мета: узагальнити знання учнів про правила поведінки вдома, в школі, в громадських місцях, прищеплювати дітям любов до рідної мови, культури спілкування; виховувати шанобливе ставлення до старших, батьків, виявляти піклування про молодших, слабших, викликати в учнів бажання виробляти хороші манери поведінки.

Категорія учасників: учні 4 класу.

Хід роботи

І. Організаційна частина.

Діти, сьогодні ми з вами здійснемо подорож «В країну Ввічливості», поговоримо про манери поведінки в школі, вдома, на вулиці.

 Вправа «Знайомство».

Давайте для початку познайомимось! Ви будете називати своє ім’я та  гарну рису характеру. Наприклад, я Ольга Ігорівна, і я – дружелюбна. Передаючи при цьому сонечко на знак привітності і прихильності одне до одного.

ІІ. Основна частина.

- Починаючи розмову про ввічливість, нам потрібно з’ясувати, що означає це поняття.

- Діти, як ви гадаєте, що таке ввічливість?

Слово «ввічливість» (cortesia) походить від стародавнього cortes — «двори». Це були місця, де звичайно збиралися філософи, художники, письменники, політики, економісти, судді, лікарі, всі професіонали і видатні, гідні люди, які мали розглядати важливі питання і приймати рішення в державі чи в королівстві.

Ввічливість – це, насамперед, мистецтво людського спілкування, вміння люб’язно ставитися до людей, які нас оточують. Я думаю ви погодитеся зі мною, що не лише дітям, а і дорослим хочеться, щоб до них ставилися їх друзі, рідні, уважно, по-доброму, завжди любили та поважали. Але весь секрет полягає в тому, що тільки до ввічливої людини, вихованої та доброї, люди ставляться саме так. Тільки таку людину всі люблять, поважають, хочуть спілкуватися з нею.

Сьогодні я вам пропоную невеличку подорож до країни  під назвою «Ввічливість». В цій країні є гори, ліс, острови та місто. Всі вони мають особливі назви, які допоможуть нам зрозуміти усі складові слова «ввічливість».

Щоб потрапити в країну «Ввічливість», треба спочатку зробити 3 зупинки на островах – перший острів «Привітання», другий – це «Вибачення», а третій - «Вдячність».

Для цього ми пригадаємо з вами формули ввічливості. Ці формули ми запишемо під островами. Наприклад, формула «Доброго дня!» відноситься до острову «Привітання» і так далі.

«Привітання»: Доброго ранку! Добрий день! День добрий! Доброго дня! Добридень! Добрий вечір! Вечір добрий!  Привіт! Салют! Вітання!

«Вибачення»: Вибач (те) мені! Пробач (те) мені! Даруй (те)! Перепрошую! Вибачай! Винен! Більше не буду!

«Вдячність»: Спасибі! Дякую(ємо)! Щиро вдячні! Дуже вдячні! Велика подяка!

Ми ще пограємо у гру «Устав чарівне слово» (вивішуються слова на дошці).

1.   Розтопить серце всякого сердечне слово - Дякую.

2.   Якщо їсти вже не в силах, то скажем мамі що? - Спасибі.

3.   Зазеленіє старий пень, коли почує - Добрий день.

4.   Коли згасає сонце і зоря лягає на плечі, серед знайомих голосів ми чуєм - Добрий вечір.

5.   Розтане навіть крига від слова теплого - Спасибі.

6.   Щоб зустрітися знову в годину призначену, кажу щиро і завжди я всім - До побачення.

Тепер ми залишимо Острови  чарівних, добрих слів (адже , ми згадали з вами добрі слова, які треба знати у країні під назвою «Ввічливість»). Рушаємо вперед. І першу зупинку на острові ми зробимо серед гір, які мають назву- «Гори Доброти».

Доброта –  це чуйність, прагнення робити добро.

Добрий – який доброзичливо, приязно, чуйно ставиться до людей.

Милосердний – який виявляє добре, співчутливе ставлення до когось.

Зараз ми з вами пограємо у гру « Якщо ти добра людина»

(умови гри: якщо людина повинна робити те, що я буду називати, плескайте в долоні, а якщо – ні, то сидите тихо).

1. Робити комусь зле, якщо ніхто не бачить.

2. Берегти рідну природу та охороняти її.

3. Шанувати працю інших людей.

4. Насміхатися з чужого горя.

5. Ділитися тим, що в тебе є.

6. Обманювати,хвалитися.

7. Допомагати друзям у біді.

8. Ображати інших.

9. Захищати слабкого.

10. Красти.

11. Любити людей.

12. Бути ввічливим.

13. Галасувати, коли хтось відпочиває.

Молодці, ви добре знаєте правила доброти. Тому, рушаємо далі.

А  далі наш шлях  пролягає крізь ліс- ліс «Чесності»

Читання байки М. Ярового «Лисиця»

         Лисиця в школу вчитися прийшла.

         А як вона ледачою була,

         То щоб уроки не робити –

         Надумала учительку дурити!

         Напише нишком на хвості

         Таблицю множення чи приклади прості

         І вгору лапу піднімає.

         -Я знаю!

         Я піду до дошки! –

         Озветься так, помнеться трошки,

         Хвоста до носа піднесе

          І прочита, як з книги, все.

          Отак знання у неї ті

          Не в голові були, а на хвості!

          Учителька помітила це діло –

          На хвіст ногою наступила:

          -Тепер відповідай! –

          Лисиця – так і сяк – не зна нічого – й край.

          Шановні друзі, учні й учениці,

          А поміж вас нема подібної лисиці?

Діти, чому лисиця так себе поводить?

Лисичка,  мабуть,  так  себе веде, бо не знає правил чесності, потрапила  до  цього лісу випадково.

 Гра «ТАК чи НІ».

Бачу, що учні нашої школи стараються бути вихованими і ввічливими. Але хочу ще раз у цьому переконатися і пропоную вам пограти в гру «ТАК чи НІ». Згодні? Якщо погоджуєтеся зі мною, то плескаєте в долоні, а якщо не згодні, то сильно крутите головою в різні боки. Зрозуміло? Тож будьте уважні!

·      Ви вдома мамі помагаєте?

·      Ліжко зранку застеляєте?

·      Посуд миєте?

·      Чашки б’єте?

·      А стареньких поважаєте?

·      А маленьких ображаєте?

·      Йдеш по вулиці - сміти, буде тьоті що мести.

·      Назбирай камінців і кидай у горобців.

·      Не топчи травинку, не зірви рослинку.

·      Упіймаєш кота - покрути за хвоста.

·      А прийдеш до школи - ні з ким не вітайся.

·      У транспорті місцем старшим поступайся.

Тож, щоб залишитися тут, їй потрібно вивчити правила чесності. Давайте разом нагадаємо які є правила чесності.

Сказав — зробив.

Помилився — визнай.

Забув — попроси пробачення.

Говори те, що думаєш.

Не впевнений — не обіцяй.

Не можеш сказати правду — поясни, чому.

Не видавай чужу таємницю.

Тепер рушаємо в «Гостинне» місто.

Звичай ходити у гості і приймати гостей з'явився дуже давно. Вміння бути гостем, як і господарем ціле мистецтво. Гостинність так називають цю рису. Вона притаманна не лише окремим людям, а й цілим народам.

Діти, а як ви думаєте, для чого люди ходять один до одного в гості? (Приємно, коли хтось, побачивши тебе, зрадіє, тепло усміхнеться. А ще, коли є з ким поговорити, обмінятися новинами, поділитися радістю, разом провести час).

А щоб гостина була приємною для господарів і гостей, потрібно знати і дотримуватись певних правил, які народ виробляв упродовж віків.

А зараз ми пограємо в гру. Якщо я говорю все правильно, ви підіймаєте руку вверх , якщо ні – сидите рівно.

Сиджу за столом, поклавши лікті на стіл.

Їм поспіхом, голосно плямкаючи, ковтаю великі шматки.

Після їжі дякую за обід.

За столом у їдальні сміюся, штовхаючи сусіда.

П'ю обережно, не розливаючи напій.

Лізу руками в склянку, щоб дістати фрукти з компоту.

Молодці! Отже, правила гостинності ми засвоїли, тому в місті поводилися чемно і гостина була приємною для господарів

На закінчення нашого заняття ми створимо алею Ввічливості.

У вас на партах лежать паперові сердечка. На них напишіть ті цінності, які ви вважаєте головними для себе. Ваші сердечка утворять алею Вввічливості (їх прикріплюють на дошку).

ІІІ. Заключна частина.

Ну що ж, мої любі мандрівники, подорож наша закінчується. Думаю, що після сьогоднішнього дня ми всі будемо намагатися не забувати про «чарівні» слова, які сьогодні прозвучали, частіше вживатимемо їх у своєму житті, у спілкуванні і ставленні один до одного. Від цього ми станемо не просто культурними, ввічливими, а, перш за все, людяними, добрими.

Тому нехай вони назавжди ввійдуть до вашої лексики, і звучать не тільки у школі, але й у ваших домів­ках, і завжди будуть доречними і вчасними.